Туреччина та Іран є найбільшими ринками збуту української та російської сталевої продукції в країнах Близького Сходу. Однак не набагато менший інтерес для металургів з СНД представляють і такі регіони як Перська затока і Північна Африка. Перший з них кілька років тому випереджав усі інші частини світу за темпами зростання імпорту сталевої продукції, але в минулому році раптово різко скоротив закупівлі. Другий, навпаки, в минулому році нарощував імпорт. Плани розвитку власних металургійних потужностей є і в північноафриканських, і в `заливних` країнах. Наскільки вони можуть вплинути на позиції наших експортерів?
Північна Африка
Країни Північної Африки грають вельми скромну роль у світовій металургійній галузі. Значні потужності з виплавки сталі є тільки в Єгипті, де цього року обсяг виплавки повинен скласти близько 6,2 млн. т. У той же час, споживання сталевої продукції в країнах цього регіону стабільно збільшувалося, причому, насамперед, за рахунок імпорту. У минулому році Єгипет ввіз з-за кордону 5,5 млн. т сталевої продукції, зайнявши за цим показником друге місце серед арабських країн, а Алжир - 5,4 млн. т. Серед експортерів сталі в Єгипет і Лівію провідне місце в минулому році займала Туреччина, а в алжирських закупівлі була велика частка південноєвропейських компаній, тим не менш, для постачальників з СНД даний регіон теж досить важливий.
До кризи плани розширення виробництва сталі складалися у всіх країнах південно-африканського регіону, проте економічні труднощі привели до того, що всі проекти були відкладені на невизначений термін. У 2010 році уряд Алжиру оголосило про плани розширення виробництва сталі в країні на 2 млн. т на рік, а довгомірного прокату - на 3,5 млн. т протягом наступних чотирьох років, але поки що всі ці проекти залишаються декларацією про наміри. Укладена ж ще в 2007 році з єгипетською компанією Ezz Steel угоду про будівництво металургійного заводу на 1 млн. т сталі на рік було денонсовано у квітні поточного року. Ще не підтвердило колишніх планів збільшення випуску і корпорація ArcelorMittal, якій належить єдиний у країні інтегрований комбінат Annaba. Більш того, в останні кілька років це підприємство працює з хронічною недовантаженням потужностей.
Лівійська металургійна компанія LISCO у вересні 2010 року також анонсувала план розширення виробництва сталі до 2,6 млн. т, з яких 1,6 млн. т повинні доводитися на довгомірний прокат і близько 1,0 млн. т - на плоский, однак цей проект поки також не має інвестиційного забезпечення. Теоретично виробнича потужність LISCO складає в даний час 1,7 млн. т сталі на рік, але в поточному році ці потужності, швидше за все, будуть використані менш ніж на 50%.
Для єгипетської металургійної промисловості `дзвінком будильника` став минулий рік, коли завдяки фінансованим державою будівельним проектам споживання сталевої продукції (перш за все, довгомірного прокату) різко зросла. Тоді Єгипту довелося збільшити імпорт більш ніж у 1,8 рази, при тому, що ступінь завантаження потужностей у національній прокатної галузі становила менше 65%.
За даними єгипетських фахівців, споживання арматури в країні має зрости від близько 7,5 млн. т в поточному році до 10,5 млн. т в 2017-тому. В даний час потужності з виробництва даної продукції оцінюються в 6,5 млн. т на рік. У зв`язку з цим влада заявила про намір видати ліцензії на будівництво заводів загальною потужністю 2 млн. т арматури і 1 млн. т заготовок на рік. За попередніми даними, інтерес до цих пропозицій вже проявили декілька компаній, включаючи Arcelor Mittal, яка до кризи збиралася будувати метзавод у Єгипті, але потім відмовилася від даного проекту. Крім того, самостійний проект з розширення потужностей здійснює компанія Suez Steel, яка до кінця року повинна ввести в дію прокатний стан продуктивністю 400 тис. т на рік, а протягом 2011 року - плавильний цех на 1,2 млн. т на рік. Втім, очевидно, навіть якщо всі анонсовані проекти будуть реалізовані вчасно, у найближчі роки Єгипет, як і раніше буде залишатися великим імпортером стали, хоча показники 2009 року, схоже, так і залишаться неперевершеним рекордом.
Судячи з усього, ведучим покупцем сталевої продукції в Північній Африці в найближчі роки буде Алжир. Завдяки збільшенню експорту природного газу до Європи ця країна володіє значними фінансовими ресурсами. Протягом найближчих п`яти років уряд має намір інвестувати в будівництво житлових будинків та об`єктів інфраструктури порядку $ 150 млрд. Це означає, що споживання сталі в країні значно збільшиться, тоді як обсяг виробництва металу, очевидно, так і залишиться невеликим. Схоже, буде нарощувати закупівлі сталевої продукції і Лівія. У цілому ж видається, що попит на сталь у країнах Північної Африки в найближчі роки буде збільшуватися швидше, ніж її виробництво, проте основний приріст постачань в цей регіон, швидше за все, припаде на Туреччину.
Країни Перської затоки
В останні кілька років цей регіон перебуває в центрі уваги металургійних оглядачів. Ще до кризи в `нафтових монархіях`, які почали вкладати надприбутки від експорту вуглеводневої сировини в розвиток ненафтогазових галузей, було анонсовано рекордну кількість сталеливарних і прокатних проектів. І хоча більша частина з них так і залишилася на папері, навіть завершені будівництва дозволили арабським країнам Затоки збільшити власне виробництво сталі і знизити обсяг імпорту.
У 2010 році обсяг виплавки сталі в Саудівській Аравії, Катарі та ОАЕ оцінюється фахівцями, приблизно, в 8,4 млн. т проти 6,8 млн. т у минулому. Імпорт сталевої продукції в країни регіону різко впав ще в минулому році, коли, наприклад, в ОАЕ було поставлено 5,8 млн. т сталевої продукції проти 13 млн. т роком раніше, а до Саудівської Аравії - 3,2 млн. т в порівнянні з 6,1 млн. т в 2008-му. Однак показники поточного року, судячи з усього, будуть ще нижче.
У ОАЕ в цьому році стала до ладу друга черга комбінату Emirates Steel Industries (ESI), що дозволило довести його потужність до 2 млн. т сталі на рік. Потім компанія отримала фінансування для реалізації нових стадій проекту. У 2011 році ESI планує довести свою продуктивність до 3 млн. т, а до 2014 року - до 6 млн. т на рік з відповідним збільшенням виробництва прокату. Крім того, на початку поточного року в ОАЕ російською групою `Металоінвест` був запущений прокатний завод Hamriyah Steel, планова продуктивність якого складає 1 млн. т на рік, а в 2012 році в лад має вступити підприємство місцевої компанії BILDCO на 400 тис. т на рік, в планах розвитку якого передбачається створення власних плавильних потужностей.
Кілька нових проектів було анонсовано в поточному році в Саудівській Аравії. Найбільші з них - будівництво плавильного заводу на 1,2 млн. т на рік групою Al Tuwairqi Holding, яка в даний час володіє потужностями по щорічному випуску майже 3 млн. т прокату, але всього 1 млн. т заготовок, і прокатної лінії на 1 млн. т на рік компанією Rajhi Steel Industries. У Катарі місцева компанія Qatar Steel реалізує другу стадію проекту розширення потужностей, результатом завершення якої в 2011 році має стати збільшення обсягу виплавки сталі на 1 млн. т на рік у порівнянні з 2007 роком (тобто до близько 2 млн. т на рік ).
Однак найбільший інтерес, мабуть, є проекти створення металургійних потужностей у тих країнах, де раніше сталь не виплавлялася, - в Омані та Бахрейні. Індійська компанія Jindal Steel and Power навесні цього року придбала оманського проект Shadeed Iron & Steel. Перша стадія, що передбачає налагодження випуску горячебрікетірованного заліза, повинна бути завершена на початку 2011 року, друга - створення потужностей з випуску 1,5 млн. т заготовок на рік - в 2012 році. У більш далекій перспективі індійський інвестор збирається довести обсяг виплавки сталі на підприємстві до 3,6 млн. т на рік.
Будівництвом металургійного комбінату на 1,2 млн. т сталі на рік займається компанія Sulb, 49% акцій якої належить японській фірмі Yamato Kogyo. Відповідно основною продукцією підприємства, яке має стати до ладу в 2012 році, стане фасонний прокат. Як заявляє керівництво Sulb, введення в дію заводу дозволить арабським країнам Перської затоки повністю забезпечити себе великосортних профілем.
Отже, реалізація заявлених проектів, дійсно, дозволить країнам Перської затоки істотно збільшити обсяг виробництва сталі і прокату. При цьому, що будуються і плановані підприємства будуть забезпечені сировиною, оскільки в регіоні, багатому запасами природного газу, вже налагоджена виробничий ланцюжок `окатиші - відновлене залізо - заготовки - прокат` і укладені договори з постачальниками сировини (насамперед, бразильською компанією Vale). Тим не менше, говорити про повне забезпечення регіону власної сталевою продукцією (якщо не рахувати деяких позицій), мабуть, не доводиться.
В даний час країни Перської затоки переживають болючий `відкат` після припинення будівельного буму 2005-2008 років. Споживання сталевої продукції в цьому регіоні, особливо, в ОАЕ різко скоротилося і в доступному для огляду майбутньому не повернеться на колишній рівень. Тим не менш, у найближчі роки в арабських країнах - насамперед, в Саудівській Аравії, ОАЕ та Іраку продовжиться реалізація великих проектів у секторах інфраструктури та житлового будівництва. Внаслідок цього попит на прокат знову піде в зростання. Нинішня слабкість близькосхідного ринку багато в чому обумовлена поточними проблемами у світовій економіці, невпевненістю інвесторів у майбутніх перспективах, мінімальною кількістю будівельних проектів, що стартували протягом найближчих двох років. Однак коли економіка західних країн у 2011-2012 роках почне підніматися, стануть збільшуватися і капіталовкладення в державах Перської затоки.
До речі, слід зазначити, що серед заявлених у цьому році в регіоні проектів тільки один (компанії ESI) передбачає збільшення виробництва плоского прокату. Саудівська компанія Hadeed, розробляє такі плани до кризи, очевидно, відклала їх до кращих часів. Так що в секторі листової сталі потреби країн Перської затоки в імпорті залишаться незмінними, а то й зростуть. Крім того, арабським прокатникам як і раніше будуть потрібні заготовки, так як анонсований на найближчі п`ять років зростання виробництва сталі приблизно відповідає запланованому збільшенню випуску прокату.
Безумовно, падіння обсягів поставок сталевої продукції в країни Перської затоки в порівнянні з докризовим часом стало доконаним фактом, і повернення до показників 2007-2008 років чекати вже ніяк не доводиться. Завдяки введенню в дію нових проектів потребу регіону в імпортній довгомірної продукції навряд чи істотно зросте в порівнянні з поточними показниками, а то й зменшиться. Ірак буде, безумовно, нарощувати закупівлі, однак постачальникам з Туреччини та СНД доведеться конкурувати на цьому ринку з компаніями з Катару та ОАЕ. Тим не менш, це скорочення не буде катастрофічним, а по заготівлях і плоскому прокату потребу регіону в імпортній продукції, як мінімум, не зменшиться, а то і зросте.
***
Без сумніву, в найближчі роки виробництво сталі в країнах Близького Сходу та Північної Африки буде збільшуватися, і досить швидко. Однак у металургійних компаній з СНД немає підстав побоюватися втрати ринків збуту на цьому напрямку. Залишаться в недоторканності або навіть декілька зростуть продажу в країни Східного Середземномор`я, де на найближчі роки взагалі не планується скільки-небудь великих металургійних і прокатних проектів. Є можливість розширення поставок у країни Північної Африки - перш за все, в Алжир і Лівію. Очевидно, великим споживачем російської сталі залишиться Іран. Втрати вірогідні на ринку листової сталі в Туреччині і довгомірного прокату - в країнах Перської затоки, але вони будуть все ж таки не критичними. Правда, обсяги поставок української та російської сталевої продукції в країни регіону, швидше за все, так і не повернуться на рівень першої половини 2008 року.
Далі буде
Віктор Тарнавський
http://www.rusmet.ru/