Гірничо-металургійний комплекс (ГМК) належить до провідних галузях економіки України, тому його прискорена і широкомасштабна модернізація є завданням, без перебільшення, державної ваги. Але підвищення конкурентоспроможності виробництва в чорній і кольоровій металургії за рахунок технологічного оновлення, розробки і впровадження високоефективних, інноваційних енергозберігаючих технологій, нових функціональних матеріалів вимагають істотних фінансових вкладень, які не всі компанії сектора в змозі самостійно осилити.
Проблеми галузі
За обсягами виробництва сталі Україна займає 8-ме місце у світі, а за обсягами її експорту - 4-те місце. ГМК забезпечує третину обсягу промислового виробництва в країні, на нього припадає понад 40% валютних надходжень від експорту, в галузі зайнято близько 500 тис. чоловік, що становить 15% від загальної кількості працюючих у національній промисловості.
Разом з тим, стан металургійного комплексу країни продовжує характеризуватися відсталою структурою виробництва сталі (частка мартенівської сталі в загальному обсязі виплавки за підсумками 2009 року становить 26,3%, що є найвищим показником в світі), низькою часткою безперервного розливання сталі в загальному обсязі її випуску (49% у 2009 році) та значною часткою напівфабрикатів у структурі експорту металопродукції. Відбувається старіння основних виробничих фондів, знос яких за станом на кінець 2009 року становив близько 70%. У минулому році 80% мартенівських печей на металургійних підприємствах України експлуатувалися понад нормативних термінів. Частка застарілих конвертерів становила 26%.
У той же час, через дефіцит коштів більшість металургійних підприємств не змогли використати зниження обсягів виробництва в період кризи для модернізації та технічного переоснащення наявних потужностей.
Держава зі свого боку має примушувати і стимулювати виробників до скорочення енерговитрат. Однак останні реальні спроби допомогти металургійному комплексу уряд вживав ще в далеких 1999-2002 роках. Зростання інвестицій в оновлення виробничих потужностей був пов`язаний, перш за все, з проведенням приватизації більшості металургійних підприємств, коли на метзаводи прийшли нові власники, зацікавлені в їх розвитку і що володіють вільними коштами.
В останні кілька років (не рахуючи період кризи) власники металургійних комбінатів направляли на реконструкцію і модернізацію виробництва значні кошти в рамках розроблених комплексних програм їх переозброєння. Однією з найбільш витратних можна вважати програму модернізації, яку запустила корпорація ІСД, взявши в кредит $ 3 млрд. За кредитні кошти у 2009 році на Алчевському метзаводі була введена в експлуатацію одну з трьох запланованих установок вдування пиловугільного палива (ПВП), на Дніпровському меткомбінаті ім. Дзержинського триває будівництво МНЛЗ і конвертерного цеху, проектується ПУТА. Як відомо, не потягнувши кредитна ношу, група була змушена заморозити ряд запланованих проектів і в результаті пішла на угоду злиття. У цілому ж для закінчення всіх капітальних робіт додатково необхідно ще, як мінімум, $ 0,5 млрд.
Встигла побудувати ПУТА і `Запоріжсталь`, витративши на її установку близько 840 млн. грн. У планах на майбутнє вже котрий рік значиться перехід підприємства на конвертерний спосіб виробництва, проте необхідних для цього $ 3 млрд. поки немає. Установка ПУТА на ММК ім.Ілліча готова на 80%, для завершення будівництва потрібні 250 млн. грн. Очевидно, цю проблему буде вирішувати новий власник - група `Метінвест`.
Комбінат `Арселор Міттал Кривий Ріг`, який до кризи активно посилював свою присутність як на внутрішньому, так і на світовому ринках за рахунок збільшення випуску металлопроудкціі, в даний час також перебуває в підвішеному стані. Прийнятий пару років тому глобальний інвестиційний план будівництва МБЛЗ і переходу на конвертерне виробництво переведений в режим очікування. Закінчення будівництва електросталеплавильного комплексу на Нижньодніпровському трубному заводі перенесла і корпорація `Інтерпайп`.
У лютому 2009 року наказом Мінпромполітики була затверджена галузева програма енергоефективності та енергозбереження в ГМК України на період до 2017 року. Можна сказати, що і зараз вона ні в найменшій мірі не втратила свою актуальність. Основними напрямками Програми є, насамперед, істотне зниження енергоємності за рахунок впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій та обладнання, збільшення обсягів використання вторинних енергоресурсів, одержуваних на самих метзаводах і комбінатах (доменного, коксового та конвертерного газів).
Загальний обсяг фінансування робіт з технічного переозброєння ГМК Україні в рамках Програми становить 59 млрд. грн. При цьому, фінансування з держбюджету було прописано в ній на рівні всього 525 млн. грн., Ще 150 млн. грн. повинен скласти внесок місцевих бюджетів. Інші більше 98% необхідних коштів необхідно шукати самим підприємствам ГМК.
Де брати гроші?
При виборі механізмів фінансування енергозберігаючих проектів вітчизняних метпідприємств слід орієнтуватися на світовий досвід. Серед поширених у світовій практиці способів залучення коштів на технічне переоснащення виробництв можна назвати, в першу чергу, використання власних коштів підприємства, що скоріше є винятком, ніж поширеною практикою для українських метзаводів. До інших методів відносяться: додаткова емісія акцій, отримання державних гарантій або гарантій комерційних банків для кредитування, створення нових виробничих підприємств, що надають технологічні та інші послуги, з формуванням статутного капіталу за допомогою венчурних фондів з пайовою участю споживача послуг або видачею інших адекватних гарантій споживання послуг. Так, останнім часом на світовому ринку досить активно почали працювати венчурні фонди, що спеціалізуються на вкладеннях у `чисті` технології. Однак в Україні цей напрям знаходиться поки лише в зародковому стані.
Здешевлення кредитів за рахунок державного бюджету - також широко поширений у світовій практиці спосіб фінансування енергозберігаючих проектів. Однак пропоновані в даний час умови кредитування українських банків під 19-24% мало кому цікаві, а зниження ставок, за оцінками експертів, може відбутися не раніше лютого-березня 2011 року. Кредитування в іноземних банків, до якого широко вдавалися українські промисловці до кризи, стримує ряд інших причин, зокрема, жорсткість вимог до позичальників. Як наслідок, кредити для більшості українських металургійних компаній залишаються дорогими і важкодоступними.
Фінансування через механізми `зелених` інвестицій, за рахунок коштів міжнародних організацій - ще один метод отримання коштів на впровадження енергозберігаючих проектів. Найбільш активну позицію в процесі фінансування різних програм розвитку в Україні займає Світовий банк. В даний час готується Проект енергозбереження, що передбачає кредитування програм енергозбереження на промислових та муніципальних підприємствах Україні в розмірі $ 300 млн. Не останнє місце в питаннях фінансування займає і Міжнародна фінансова корпорація, яка вже проінвестувала в Україні достатня кількість цікавих проектів, зокрема, групи ІСД. При цьому, дана міжнародна організація пропонує інтегровані програми, які включають як інвестиції, так і консультативні послуги.
Для Європейського банку реконструкції та розвитку проекти енергоефективності в енергоємних секторах України є одним із пріоритетних напрямків діяльності. Співпраця з Україною розпочалося ще в 2006 році, коли була схвалена Ініціатива в області стійкої енергетики. А в червні 2009 року між Україною і ЄБРР був підписаний Меморандум про взаєморозуміння з реалізації Плану дій у сфері сталого розвитку енергетики, який передбачає надання технічної допомоги, що фінансується за рахунок грантових коштів, на здійснення реформ та проведення політики в напрямку енергоефективності. У цілому за період 2006-2009 років ЄБРР підписав більше 30 проектів у сфері підвищення енергоефективності на загальну суму близько 730 млн. євро, що зробило банк найбільшим фінансовим інвестором в енергоефективність в Україну.
Серед інших менш відомих `донорів` - Північна екологічна фінансова корпорація (NEFCO), Північний інвестиційний банк (NIB), Німецький державний банк розвитку KfW. Всі ці організації працюють за схожим стандартам і висувають досить високі вимоги до українських проектів. Наприклад, міжнародна фінансова організація NEFCO, крім стандартних вимог до позики, негативно ставиться до традиційної для українських компаній оптимізації оподаткування та фінансує проекти тільки з модернізації існуючих потужностей. Тим не менше з 2003 року організація інвестувала в українські проекти більше 19 млн. євро при загальній вартості проектного портфеля 55 млн. євро.
Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що для України головним інвестором в енергозбереження на металургійних підприємствах сьогодні залишаються міжнародні організації. А от самі промислові групи виявляють менший інтерес до даного питання.
Держава ж, як потенційно найбільший інвестор в енергоефективність металургійного сектора, на сьогоднішній день займає пасивну позицію і, в кращому випадку, обмежується лише нормативно-правовою діяльністю.
Ольга Фоміна
http://www.rusmet.ru/
Механізми фінансування гірничо-металургійного комплексу України
+380 44 237 XX XX +380 44 237 2567
Ідентифікатор: 8352
3 жовт. 2024 р.
30 вер. 2024 р.
