Австралійський штат Квінсленд перетворився в останні дні в зону лиха. Найсильніша за останні 50 років повінь торкнулася близько 20 міст, в яких проживає понад 200 тис. чоловік. Кількість загиблих вимірюється десятками, збиток оцінюється в 5 млрд. австралійських доларів.
Однак для світової металургійної галузі австралійська трагедія означає також серйозні проблеми із забезпеченням коксівним вугіллям. Постраждалий від повені штат Квінсленд є найбільшим постачальником цієї сировини. У 2010 році Австралія експортувала трохи менше 160 млн. т `твердого` коксівного вугілля, що становить близько 65% від загальносвітового обсягу поставок, з них близько двох третин припадає на Квінсленд.
За даними різних джерел, повінь торкнулася понад 75% вугільних розрізів Квінсленда, під водою опинилися і дві найважливіші залізниці, за якими вугілля поставлявся в порти. Один з цих портів, Гладстон, ще на початку січня практично припинив відвантаження вугілля, в цілому обсяг поставок скоротився на 60-70%. Всі провідні виробники коксівного вугілля в Квінсленді оголосили форс-мажор.
Більше 80% австралійського експорту коксівного вугілля припадає на Східну Азію. Найбільш залежними від цих поставок є японські металургійні компанії, корейська Posco, тайванська China Steel, великі обсяги закупівель здійснюють також індійські та китайські виробники сталі. Поки що всі вони виявляють спокій: проливні дощі в Квінсленді, що призвели до повені, почалися ще наприкінці листопада, так що у всіх зацікавлених сторін була можливість запастися коксівним вугіллям. Як повідомляють азіатські металурги, наявних у них резервів вистачить, щонайменше, до кінця лютого.
Тим не менш, спотові ціни на коксівне вугілля передбачувано пішли вгору. Вартість `твердих` марок досягла $ 260-270 за т FOB Австралія і, на думку більшості експертів, незабаром досягне позначки $ 300 за т. Принаймні, так було на початку 2008 року, коли менш сильний, але таке ж катастрофічна повінь у Квінсленді вивело з ладу ряд вугільних розрізів і залізних доріг. Тоді й річні контракти були укладені на рівні близько $ 300 за т FOB Австралія. Цього разу фахівці прогнозують, контрактні ціни на другий квартал 2011 року підскочать до $ 270 за т FOB, але деякі з них вже називають більш високі котирування - аж до $ 290-300 за т. Австралійські постачальники пиловугільного палива також підняли ціни на перший квартал 2011 року до близько $ 180 за т FOB проти $ 150 за т на четвертому кварталі минулого року.
Масштаб підвищення цін, безумовно, буде залежати від того, як швидко вугільним компаніям вдасться повернути до ладу постраждалі об`єкти. У 2008 році деякі розрізи були повернуті до нормальної діяльності тільки через півроку після того, як вода спала. Поки що аналітики не можуть сказати нічого конкретного: відновлювальні роботи можуть зайняти і шість тижнів, і шість місяців. Принаймні, відновлення поставок по затоплених залізницях точно почнеться не раніше ніж через місяць після закінчення повені. Станом на кінець першої декади січня, реальні втрати обчислюються, приблизно, в 10 млн. т, деякі джерела наводять цифри порядку 13-15 млн. т недопоставленого сировини в першому кварталі. Ці обсяги не занадто критичні для світового ринку, хоча багато азіатських металургійні компанії навесні, коли скінчиться запасений в минулому році коксівне вугілля, можуть зіткнутися з серйозними проблемами.
Природна катастрофа в Австралії, природно, сприяє бізнесу менш великих експортерів коксівного вугілля із США, Індонезії, Канади, Росії. Збільшився і інтерес інвесторів до розробки родовищ коксівного вугілля в Канаді і ряді африканських країн. За даними фахівців, японські, корейські, тайванські покупці прагнуть укладати з неавстралійскімі постачальниками короткострокові (на 2-3) місяця додаткові договори, що передбачають тимчасове розширення обсягів поставок, але не всі вугільники мають таку можливість. На спотовому ринку `вільного` матеріалу немає і, судячи з усього, не буде.
За оцінками Steel Market Intelligence, подорожчання коксівного вугілля на 20% буде означати збільшення собівартості виплавки сталі, приблизно, на $ 30 за т. Німецька компанія Thyssen Krupp вже заявила, що підніме вартість своєї сталевої продукції, щоб компенсувати це зростання витрат. Азіатські компанії відкрито не декларують нічого, але теж всіма силами роздувають ціни на плоский прокат.
Очевидно, в цій ситуації у виграші виявляться інтегровані металургійні компанії, що володіють власними ресурсами коксівного вугілля. У США це, перш за все, Nucor і Steel Dynamics, в України - `Метінвест`. У Росії в найменш вигідному положенні з великих груп знаходиться НЛМК, закуповує значні обсяги коксівного вугілля в США, для решти австралійські проблеми менш актуальні.
Віктор Тарнавський
http://www.rusmet.ru/