Інформаційне агентство Dow Jones повідомило 12 січня з посиланням на дві галузеві джерела, що австралійська компанія BHP Billiton, третій за величиною постачальник залізної руди в світі, уклала контракти на постачання значного обсягу даної сировини з визначенням ціни на щомісячній основі, на відміну від діючих з квітня 2010 квартальних контрактів. Це нововведення, без сумніву, означало справжню революцію у світовій металургійній галузі.
Через декілька днів керівництво BHP Billiton офіційно спростувало цю інформацію, повідомивши, що воно тільки хотіло б укладати місячні контракти на постачання руди, проте поки що реально не має таких угод ні з одним з основних споживачів у Китаї. Тим не менш, концепція щомісячного визначення вартості залізорудної сировини при трансокеанських постачання вже кілька місяців обговорюється учасниками ринку, і не виключено, що ця ідея через якийсь час буде реалізована.
До минулого року на залізорудному ринку діяла система річних контрактів, однак в останні кілька років підвищена волатильність цін на сталь призвела до того, що укладення кожного такої угоди перетворювалося в багатомісячну процес за участю всіх трьох провідних експортерів руди і найбільших сталеливарних компаній, які дуже важко знаходили компроміс. Така система не могла передбачити різких стрибків цін на сталеву продукцію. Наприклад, в середині 2008 року вартість руди була непропорційно низькою порівняно з поточними ринковими котируваннями на прокат, а наприкінці того ж року руда, навпаки, виявилася надто дорогою для металургів.
Дефіцит залізної руди, що виник на світовому ринку в другій половині 2000-х років внаслідок різкого розширення китайського імпорту, дозволили `великій трійці` залізорудних компаній `продавити` на початку 2010 року новий ціновий механізм, згідно з яким вартість руди визначалася не раз на рік, а раз на квартал - на підставі значень спотових індексів. При цьому, при розрахунку ціни бралися середні дані за попередні три-чотири місяці.
Більшість виробників сталі негативно сприйняли перехід до квартальних контрактами. Багато провідних компанії укладали зі своїми найбільшими споживачами прямі договори на рік або півріччя, і зміна вартості сировини всередині цього періоду означало для них неможливість планування рівня витрат на виплавку сталі. Крім того, спотові індекси відображали ситуацію тільки на одному, причому, досить специфічному ринку, відстежуючи котирування при поставках руди (переважно, індійської й австралійської) в Китай. До останнього часу процеси, що розвивалися на цьому ринку, далеко не завжди відповідали обстановці в інших країнах та регіонах.
Безумовно, квартальні контракти були більш `ринковими` і більш адекватно відображали реальну ситуацію на ринку сталі, однак у них теж були свої недоліки. Так, на початку третього кварталу 2010 року контрактні ціни виявилися вищими спотових, через що деякі китайські металургійні компанії переорієнтувалися тоді на спотові закупівлі. А зараз, наприклад, підйом на спотовому ринку призвів до подорожчання австралійської 62%-ної руди до більше $ 170 за т FOB, тоді як квартальна ціна на аналогічний матеріал складає лише $ 142 за т FOB.
BHP Billiton ще з минулого року виступала тому за щомісячні контракти на постачання руди як більш гнучкі і дозволяють краще врахувати коливання спотових цін на власне руду і сталеву продукцію. У середині минулого року проти введення подібної системи не заперечували навіть деякі китайські компанії, яким тоді доводилося купувати сировину за вищими квартальним цінами. А в листопаді невелика австралійська компанія Mount Gibson повідомила про укладення місячних контрактів з двома китайськими покупцями. Однак подальшого розвитку ця тема не отримала.
Перш за все, різко проти щомісячних контрактів виступають самі металурги. І зараз їм досить складно планувати витрати на найближчий квартал, оскільки вони одержують ціну на руду, у кращому випадку, за місяць до його початку. Якщо контрактні котирування будуть мінятися кожен місяць, то про яку-небудь стабільності витрат для металургів взагалі не може бути й мови. Так, у минулому році ціни на 63,5%-ний індійський концентрат коливалися від $ 125 до більше $ 190 за т CIF Китай. Зараз через дефіцит сировини, який виник внаслідок повеней у Бразилії та обмежень на експорт до Індії, вони знову майже досягли $ 190 за т CIF Китай і, на думку деяких аналітиків, можуть піднятися і до $ 200 за т. При цьому, в грудні минулого року середня вартість руди становила близько $ 174 за т CIF Китай.
Не підтримують почин BHP Billiton і інші залізорудні компанії. Так, за збереження квартальних контрактів виступає бразильська Vale. На відміну від австралійських конкурентів, здатних планувати постачання руди всього на 5-10 днів вперед з-за відносної близькості ринків збуту, їй потрібні більш довгострокові угоди. Третій член `великої трійки` - австралійська компанія Rio Tinto - поки не висловила свого ставлення до щомісячних контрактами, але минулого року її представники заявляли, що і їх цілком влаштовують квартальні.
Таким чином, в цьому році на світовому ринку залізної руди збережуться квартальні контракти, однак і недооцінювати пропозиції BHP Billiton не слід. Ринки стали і залізорудної сировини стають все більш гнучкими, на них виникла і поступово набирає обертів біржова торгівля. Та й диспропорції між цінами на сталь і руду будуть час від часу виникати в найближчі місяці. Тому BHP Billiton, очевидно, буде ще не раз повертатися до своєї ідеї і шукати прихильників.
Віктор Тарнавський
http://www.rusmet.ru/