Після нетривалого періоду активності в середині січня до кінця минулого місяця близькосхідний ринок довгомірного прокату знову поринув у летаргію. Звичайно, свою роль тут зіграли відомі події в Тунісі та Єгипті, вибівшіе з регіонального ринку стали дві не останні в цьому відношенні країни і, напевно, негативно вплинули на бізнес в інших арабських державах, однак основні причини триваючої депресії все ж полягають не в політиці. Зниження обсягів поставок арматури і заготовок до країн Близького Сходу сталося, судячи з усього, в силу більш `природних` причин.
Перш за все, у регіоні так і не відбулося очікуваного пожвавлення в будівельній галузі. У місцевій пресі регулярно з`являються матеріали про великих перспективних проектах в галузі інфраструктури, житлового та соціального будівництва, проте поки вони залишаються, здебільшого, на папері. Уряди арабських країн, не впевнені в міцності свого економічного стану у зв`язку з невизначеною ситуацією в західних країнах, не поспішають відкривати фінансування, а приватний сектор так і не відновився після кризи. Щоправда, на думку ряду фахівців, регіональний ринок нерухомості піде в зростання в другій половині поточного року, але поки ніяких ознак поліпшення не помітно. У зв`язку з цим попит на довгомірний прокат залишається слабким і, принаймні, може покриватися місцевими виробниками практично без використання імпорту.
На початку лютого з великих регіональних компаній тільки Qatar Steel заявила про збільшення котирувань, приблизно, на 6% через подорожчання окатишів, які вона імпортує. В ОАЕ і Саудівської Аравії ціни залишилися на колишньому рівні, а в Ірані ось вже третій місяць триває зниження. У Туреччині, де будівельна галузь на початку року демонструвала досить високі темпи зростання, утворився надлишок пропозиції арматури внаслідок масового переорієнтування місцевих компаній на внутрішній ринок, через що базові котирування, два тижні тому перевищували $ 710 за т EXW (без ПДВ), впали до $ 680-690 за т EXW.
Аналогічно, турецьким компаніям довелося зменшувати ціни і для зарубіжних покупців. На початку лютого арматура турецького виробництва йшла до Саудівської Аравії та Ірак по $ 680-690 за т FOB, а заготовки пропонувалися по $ 650-660 за т FOB. До кінця січня турецькі компанії продавали довгомірну продукцію також в країни Південно-Східної Азії, але зараз і цей ринок закритий на найближчі два тижні. В якості альтернативи тепер залишаються тільки США, але там ціни також не перевищують $ 720-725 за т CFR.
Погіршилася ситуація і для металургійних компаній з СНД. Заготівлі, у середині січня перевищували $ 660 за т FOB, впали до $ 620-630 за т FOB, причому, покупці наполягають на більш значних поступки. Попит скоротився до мінімуму. Ні Іран, ні Туреччина, ні арабські країни останнім часом не здійснюють великих закупівель напівфабрикатів. За даними трейдерів, наявні у регіональних прокатників запаси дозволяють їм тримати паузу, щонайменше, до кінця лютого.
Тим не менше, серйозний спад на близькосхідному ринку малоймовірний. Перш за все, на високому рівні залишаються ціни на металобрухт. Незважаючи на практичне припинення закупівель турецькими компаніями трейдери продовжують котирувати матеріал А3/HMS № 1 & 2 на рівні $ 480-500 за т CFR і в найближчому майбутньому навряд чи підуть на значні поступки. Крім того, створені на початку року запаси напівфабрикатів і готового прокату в регіональних споживачів і дистриб`юторів не надто великі. Якщо на початку весни в близькосхідній будівельної галузі з`являться хоча б незначні ознаки пожвавлення, покупцям доведеться повернутися на ринок. Обвалити ціни в регіоні можуть, хіба що, великомасштабні потрясіння, але на це металурги вже ніяк не можуть вплинути.
Віктор Тарнавський
http://www.rusmet.ru/