Надії металургійних компаній на продовження зростання цін у березні і збільшення котирувань у другому кварталі не виправдалися. Виробникам плоского прокату не вдалося навіть утриматися на досягнутих на початку поточного року позиціях. До кінця березня ціни на сталеву продукцію по всьому світу, за винятком, хіба що, США, пішли вниз. При цьому, їх відновлення в найближчому майбутньому виглядає проблематичним. У перші місяці поточного року металурги почала розширювати обсяг випуску, не чекаючи відновлення ринку, і тепер змушені за це розплачуватися.
Без підтримки
Підйом січня та першої половини лютого, як стало тепер ясно, пояснювався, головним чином короткостроковими факторами, серед яких виділялося відновлення витрачених до кінця минулого року запасів європейськими та американськими дистриб`юторськими компаніями. Це і дало постачальникам можливість підняти ціни на плоский прокат на $ 100-150 за т за два місяці і в значній мірі компенсувати очікуване в квітні збільшення витрат на залізну руду і коксівне вугілля.
Однак подальше зростання цін на ринку сталі залежав вже від кінцевих споживачів, а от з цим у березні виникли серйозні проблеми. Череда заворушень і `революцій` в арабських країнах, гідним завершенням якої стало втручання західної коаліції в громадянську війну в Лівії, практично паралізувало близькосхідний ринок. Регіон, до недавнього часу виступав великих покупцем арматури і листової сталі, різко скоротив обсяги імпорту.
При цьому, спроби металургійних компаній переорієнтувати поставки на інші напрями дали лише обмежені результати. Якщо турецьким компаніям в цілому вдалося уникнути обвалу на ринку довгомірного прокату завдяки активності на внутрішньому ринку і скорочення обсягів виробництва на міні-заводах, то виробники гарячекатаних рулонів у країнах СНД до кінця березня були змушені піти на серйозні поступки. Якщо на початку місяця російські експортери були готові пропонувати квітневий гарячий прокат дорожче $ 820 за т FOB, то тепер їм доводиться погоджуватися на ціни близько $ 710-725 за т FOB, але і це поки що не допомагає реанімувати попит.
Свої слабкості знайшлися і на інших регіональних ринках. У Європі та Східній Азії виробники сталевої продукції так і не дочекалися хвилі закупівель з боку кінцевих споживачів, які останнім часом воліють купувати сталеву продукцію невеликими партіями для задоволення поточних потреб. Боргова криза і хронічні бюджетні дефіцити в Європі не сприяють розвитку економіки і стримують інвестиції. Якщо США вирішують свої економічні проблеми, нарощуючи державний борг та друкуючи долари (що, в принципі, одне й те саме), то країни Євросоюзу, затиснуті в лещата Маастріхтських угод і не мають права допомагати своїм компаніям, змушені чекати, поки криза не `розсмокчеться `природним шляхом. Однак є відмінна від нуля ймовірність, що спад в таких умовах може затягтися не на один рік. У Японії, наприклад, стагнація тривала протягом усіх 90-х років і завершилася тільки після рішучих дій уряду. Як і в Японії кінця 80-х, в економіці ряду європейських країн непропорційно велику частку займали будівництво та спекуляції нерухомістю - сектор, який сьогодні перебуває в глибокому занепаді, шляхів подолання якого не проглядається.
Азіатський ринок протягом останніх двох декад знаходиться під впливом катастрофічного землетрусу в Японії. Загальна увага прикута до аварійної атомної електростанції `Фукусіма-1`, багато азіатські компанії бояться купувати японську продукцію з-за боязні радіоактивного зараження. Проте найбільш значущим чинником на регіональному і навіть світовому ринку сталі стає розрив технологічних ланцюжків. Японська система постачань точно в термін з мінімізацією складських запасів і високий рівень виробничої кооперації виявилися тими слабкими місцями, які не витримали ударів стихії. Руйнування деяких підприємств або призупинення їх функціонування через перебої з енергопостачанням паралізували роботу цілих галузей через відсутність постачальників якихось деталей, яких поки немає ким замінити. У самій Японії простоює більше половини потужностей в автомобілебудуванні, компанія Honda була нещодавно змушена заявити про зупинку заводу в США через брак комплектуючих. Труднощі виникли навіть у деяких американських і європейських компаній, які отримували деякі деталі від японських партнерів.
Втім, неприємності найважливішої для металургійної промисловості автомобільної галузі почалися ще до землетрусу в Японії. Ринки ряду західних (і не тільки) країн отримали потужний поштовх у 2009-2010 роках завдяки реалізації державних програм, що стимулюють обмін старих автомобілів на нові. Але як тільки їх дія була припинена, обсяги продажів машин різко впали.
Нарешті, на довершення всього виробники стали переоцінили попит і, скориставшись сприятливою кон`юнктурою на початку року, приступили до нарощування обсягів випуску. За даними World Steel Association, в січні-лютому світова виплавка сталі перевищила показники аналогічного періоду минулого року на 10,2%, причому, без урахування Китаю - на 9,6%. Наприклад, у Європі зростання в порівнянні з першими двома місяцями минулого року досягли всі країни, крім Румунії та Великобританії.
Поєднання надлишкового виробництва і недостатнього споживання і стало тією причиною, яка викликала зниження цін на сталеву продукцію в березні. У порівнянні з піком кінця лютого вартість плоского прокату за місяць зменшилася на $ 30-50 за т. Ця величина, природно, не дуже значна і не перекриває попереднього зростання, але спад виявився дуже чутливим для металургів, тому що відбувається напередодні підйому цін на сировину. Та й ніхто не дасть гарантії, що в квітні падіння котирувань зміниться зростанням.
Межі спаду
Що готує світовому ринку сталі квітень? У першу чергу, подорожчання сировини. Вартість австралійської 62%-ної залізної руди зросте по квартальних контрактами на 24,5% і досягне $ 168,5 за т FOB. Бразильська, де в розрахунок беруться три останніх місяці без місячного лага, також наблизиться до позначки $ 160 за т FOB. Коксівне вугілля в квітні-червні пропонується австралійськими компаніями по $ 330 за т FOB, тоді як у першому кварталі він коштував близько $ 225 за т FOB. У цілому, за розрахунками японських металургів, витрати на виплавку тонни сталі збільшаться в квітні більш ніж на $ 150. У лютому, поки ринок сталі був на підйомі, японські компанії заявляли про намір довести експортні котирування на гарячий прокат і толстолістовую сталь до $ 1000 за т FOB. Зараз же аналогічна продукція коштує на спотовому ринку менше $ 800 за т FOB, і у споживачів немає ніяких причин, щоб погоджуватися на 25%-ний стрибок цін.
Досвід минулих років показує, що процес `розвантаження` металобаз від закупленої в період підйому сталевої продукції займає близько 2,5-3 місяців. Таким чином, можна припустити, що крайня точка спаду в Європі буде досягнута десь в кінці квітня - першій половині травня, після чого ринок піде на повільне підвищення, яке завершиться на початку осені. Змінити цей графік, втім, можуть макроекономічні фактори. Продовження нинішньої депресії в економіці Євросоюзу, втягування європейських країн у кровопролитні наземні бої в Лівії (що, правда, дуже малоймовірно), нове загострення боргової кризи за рахунок Іспанії можуть затримати відновлення європейського ринку сталі і призвести до подальшого зниження цін у літні місяці.
Близькосхідний ринок, судячи з усього, виведений з гри надовго. Будівельна галузь проявляє ознаки життя в Саудівській Аравії, малих країнах Перської затоки, якщо не відбудеться загострення політичної обстановки, до зони відносного `благополуччя` приєднається і Іран. Однак в інших країнах регіону попит на сталеву продукцію, судячи з усього, скоротився на 10-20% в порівнянні з попереднім роком і навряд чи повернеться на колишній рівень в доступному для огляду майбутньому. Та й зміни в регіоні, швидше за все, ще не завершилися.
Все більш серйозне значення приймає та розширення виробництва сталі в Туреччині. У січні-лютому в цій країні було виплавлено на 34% більше сталі, ніж протягом аналогічного періоду минулого року. Причому, основний приріст приходиться на плоский прокат внаслідок введення в дію нових потужностей в минулому році. Раніше Туреччина виступала найбільшим у регіоні імпортером сталевої продукції - переважно, саме листової сталі, але в цьому році потреба національної промисловості в поставках з-за кордону різко зменшилася. Цей фактор також серйозно ускладнює діяльність російських і українських експортерів плоского прокату.
В Азії, де місцеві металургійні компанії найбільшою мірою повинні постраждати через подорожчання сировини, ціни на сталеву продукцію в квітні можуть і не зменшитися в порівнянні з рівнем попереднього місяця. Японська Tokyo Steel Manufacturing, тайванська Chung Hung Steel, корейська Posco, китайська Baosteel - всі вони залишили на квітень колишні котирування на сталеву продукцію або навіть збираються підвищувати їх. Поки ціни в Азії не набагато перевищують близькосхідний рівень, але не виключено, що в другому кварталі російський прокат може знову з`явитися у продажу в Індії чи В`єтнамі. Однак суттєвою перешкодою для розширення бізнесу в цьому регіоні, швидше за все, виявиться недостатній попит - правда, і при обмеженому обсязі пропозиції.
Китай у цьому році грав на світовому ринку сталі, швидше, стабілізуючу роль. Через більш високих цін на внутрішньому ринку місцеві компанії не надто захоплювалися зарубіжними поставками. Так, наприклад, експорт гарячекатаних рулонів у лютому лише трохи перевищив 60 тис. т, скоротившись майже в 10 разів (!) В порівнянні з аналогічним періодом річної давності. Не сприяють активізації експортних операцій і наполегливі чутки про те, що влада країни в травні можуть взагалі скасувати повернення ПДВ при поставках сталевої продукції за кордон. Правда, в Китаї виробництво сталі останнім часом, швидше за все, перевищує потреби внутрішнього ринку, але цю проблему китайці, судячи з усього, будуть вирішувати самі, не підключаючи до цього зовнішні ринки.
Довгомірний прокат навесні цього року буде перебувати під впливом суперечливих тенденцій. З одного боку, сезонний підйом у будівельній галузі, з іншого - глибока депресія в тій самій галузі, стримуюча попит. Великий вплив на вартість арматури роблять, при цьому, витрати металургійних підприємств. Ціни ж на металобрухт, хоча і трохи опустилися в березні, не збираються різко падати. Дефіцит брухту на світовому ринку - явище, очевидно, довгострокове, так що дуже сумнівно, що вартість цього матеріалу в поточному році взагалі коли-небудь знизиться на основних ринках до менш ніж $ 400 за т CFR. У той же час, активізація попиту з боку більшості споживачів відразу ж підкине котирування до позначки $ 500 за т.
Таким чином, у квітні на світовому ринку сталі, ймовірно, буде спостерігатися помірне і неохоче зниження цін при слабкому попиті. Надалі спад може знову змінитися підйомом внаслідок повернення на ринок дистрибуторів, але станеться це лише у разі відсутності нових негативних сигналів з боку глобальної економіки.
Віктор Тарнавський
http://www.rusmet.ru/