Світова криза, перш за все, почав проявляти себе в металургійній галузі. Цілком логічно, що і з ГМК повинен починатися і вихід з нього. Природно, основним критерієм зростання або спаду економіки служить готова продукція. Тут у металургів спостерігається прогрес. За даними Мінпромполітики, виробництво готового прокату в першому півріччі зросло на 10% - до 15,383 млн. т, сталі - на 7%, до 17,416 млн. т, чавуну - на 3%, до 14,235 млн. т. Виробництво метизів збільшилася на 7 %, до 139 тис. т, а труб - навіть на 42% до 1,104 млн. т! І це загальні показники, які свідчать про зростання. Нехай і не такому, яким би його хотіли бачити самі підприємства, але все ж зростання. Адже їх роботу диктує попит.
Однак у першому півріччі сталося і сумна подія для української металургії. Припинилося виробництво первинного алюмінію. Через підвищеного тарифу на електроенергію виплавка `крилатого металу` на Запорізькому алюмінієвому комбінаті, що входить в компанію `РУСАЛ`, була зупинена. Сьогодні електролізний провадження закрито, людей перенавчають або скорочують. Лише частина фахівців залишилася для подальшої обробки привезених з Росії алюмінієвих чушок. Керівництво холдингу обіцяє у разі врегулювання цін на електроенергію відновити і виробництво алюмінію. Але поки створюється враження, що це вже нікому не потрібно.
Під загрозою зупинки знаходилося і виробництво титанової губки. Причина все та ж - ціни на електроенергію. Але нещодавно Запорізький титано-магнієвий комбінату поміняв статус: замість казенного став державним підприємством. А депутати підтримали указ про можливу реструктуризацію ряду підприємств титанової галузі для створення вертикального холдингу.
Таким чином, підтвердилася версія про переділ сфер впливу в українських бізнес-групах. Тепер `відповідальність` за титановий сектор економіки переходить в руки Дмитра Фірташа. Правда, поки не зрозумілою залишається доля наукового центру галузі - Державного інституту титану, розташованого в центрі Запоріжжя і володіє потужною інтелектуальної та матеріальної базою. Рейдерські нападки на цей `ласий шматочок` поки не увінчалися успіхом, але викликали великий резонанс у суспільстві. У результаті 6 червня Служба безпеки України порушила проти `загарбників` кримінальну справу, яка зараз знаходиться в стадії розслідування. Так що поки вдалося уникнути банкрутства вельми процвітаючого установи. Але й тут не обійшлося без допомоги вищих зацікавлених осіб, бо таке свавілля неможливий без чийогось заступництва верховного.
Гірничодобувна промисловість найменше залежить від стану вітчизняної металургії, так як завжди знайде виходи на імпортного споживача. Але, враховуючи входження більшості ГЗК в металургійні холдинги, кожен з них необхідно розглядати конкретно.
Раніше найбільше з-за браку власних сировинних ресурсів страждали Маріупольський меткомбінат імені Ілліча і `Запоріжсталь`. Але й тут відбулися значні зміни. Маріупольці і запорожці увійшли в сферу впливу холдингу Ріната Ахметова - `Метінвесту`. Запорожці про це дізналися в перших числах липня. І в даний момент аналізують ситуацію. Принаймні, тут сировину вже буде гарантовано, оскільки в `Метінвесті` завжди більше хвилювалися про його збуті, ніж про видобуток. І ММК ім.Ілліча - наочне тому доказ.
В цілому українські гірничорудні підприємства збільшили виробництво залізорудного концентрату на 2,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року, до 32,465 млн. т, залізної руди - на 2,8%, до 39,316 млн. т. Крім того, виробництво підготовленої залізорудної сировини зросла на 1,6%, до 31,494 млн. т, у тому числі агломерату - на 4%, до 20,531 млн. т, тоді як окатишів знизилося на 2%, до 10,964 млн. т. І ще про одне джерело сировини для металургійних печей - металобрухт. Його поставки металургійним підприємствам зросли на 12% - до 3,324 млн. т.
Тут же слід згадати і вугільну промисловість, що живить не тільки енергетиків, а й коксохіміків. Видобуток коксівного вугілля за шість місяців скоротився на 1,4%, до 12,774 млн. т, тоді як енергетичного зросла на 16,3% - до 27,911 тис. т. Але, як відомо, українські металурги давно вже користуються імпортними вугіллям, у тому числі і з Росії. А компанії Ріната Ахметова навіть завозять вугілля із США, де мають власні шахти у Вірджинії і Кентуккі, що виявляється вигідніше, ніж купувати у сусіда в рідному Донбасі.
Загалом же, українські коксохімічні заводи у першому півріччі збільшили виробництво металургійного коксу 6%-ної вологості на 5,4% порівняно з аналогічним періодом 2010 року - до 9,804 млн. т. На думку керівництва об`єднання `Укркокс`, ситуація із забезпеченням коксохімічних підприємств країни коксівним вугіллям в даний час цілком задовільна. Хоча поставки коксівного вугілля українського видобутку трохи нижче очікуваних, це компенсується за рахунок збільшення імпорту із США і Канади.
Фахівці, щоправда, відзначають, що в разі нарощування металургами випуску продукції і, відповідно, розширення попиту на кокс ситуація із забезпеченням коксохімзаводів вугіллям може загостритися. Сьогодні частка імпортних вугілля в загальному обсязі забезпечення вугіллям українських коксохімзаводів становить 36-40%. Так, при запланованому обсязі виробництва чавуну в 2011 році в розмірі 28,9 млн. т (зростання на 6% в порівнянні з 2010 роком) буде потрібно 24 млн. т вугільного концентрату. При цьому, 11,2 млн. т необхідно завезти за імпортом. Однак традиційно України імпортувала близько 9 млн. т концентрату, в основному з Росії, тому залишається дефіцит в 2,2 млн. т. Якщо ж уряд направить на енергетичні потреби також вугілля марки `Г`, дефіцит може зрости до 3,2 млн. т вугільного концентрату або 2,5 млн. т металургійного коксу. Такі ось розрахунки сьогодні фігурують серед металургів і урядових чиновників.
Загальна картина в сталеливарному секторі складається з суми досягнень окремих підприємств. Найбільше на Україну - `Arcelor Mittal Кривий Ріг`. Тут сконцентровані не лише металургійні потужності, а й власне коксохімічне та гірничо-збагачувального виробництва. Однак показники за півріччя залишають бажати кращого. За цей час металургійний гігант скоротив виробництво прокату на 11% порівняно з аналогічним періодом минулого року, до 2,345 млн. т.
І все ж підприємство визнано кращим іноземним інвестором 2011 року в країні. Це звання підтверджено офіційною нагородою 7-го щорічного Українського Інвестиційного Саміту, що відбувся в травні під егідою інституту Адама Сміта в Лондоні.
Гірничо-металургійна компанія `Метінвест` в минулому році поповнила свої активи за рахунок ММК ім.Ілліча, що явно пішло останньому на користь. Підприємство з початку року збільшило випуск готового прокату на 32% порівняно з аналогічним періодом 2010 року - до 2,412 млн. т і з фактичного банкрута перетворилося на реального гравця на ринку.
Останнє придбання `Метінвесту` - 50% акцій групи `Індустріал` з подальшим викупом залишилася половини, прозвучало сенсаційно для багатьох і перекроїв металургійну карту Україна. Таким чином, на сьогодні `Метінвест` має 25% акцій `Запоріжсталі` і входять в структуру комбінату інших металургійних активів, серед яких кокосохімзавод, вогнетривкий, ряд вторчермет та інших підприємств. Плюс право використовувати залишилися поки невикуплені 25% в якості голосу при прийнятті рішень. Фактично вже в найближчому майбутньому політику комбінату будуть визначати люди Ахметова. Якщо, звичайно, не буде проти загадковий російський інвестор, якому належать інші 50% акцій. Але ніхто не виключає, що Ахметов міг вже з ним домовитися в спокійних умовах про подальше ведення спільними активами.
Доречно буде зазначити, що Ахметов вже намагався придбати той 50%-ний пакет акцій у `Мідланд Груп`. Вже була домовленість між ним та власниками пакету Едуардом Шифріним та Алексом Шнайдером, але вони переграли в бік російської інвестгрупи `Трійка-Діалог`. Пізніше в результаті судових розбірок Рінат Ахметов отримав компенсацію в $ 105 млн. за `нечесну гру`. Виходить, фактично сьогодні він повертає собі запорізький актив за рахунок отриманих через суд сум.
Таким чином, `Метінвест` можна назвати найактивнішим підприємством ГМК Україні останнім часом. З такими темпами, мабуть, нікого не здивує, якщо `Метінвест` через кілька років увійде до топ-десятку світових лідерів ГМК.
У цілому ситуація в українській металургії стабілізується. Хіба що за винятком феросплавної галузі, основні підприємства якої належать відомому олігарху Ігорю Коломойському, співзасновнику групи `Приват`. Запорізький феросплавний завод вже кілька місяців перебуває під загрозою зупинки виробництва через високі тарифи на електроенергію. Не менш гостра ситуація склалася і на Нікопольському феросплавному заводі, якому також загрожують зупинкою через невиконання природоохоронних заходів. Все це змушує металургів купувати необхідні феросплави за кордоном. Хоча змінити ситуацію цілком під силу самим учасникам конфлікту.
Валерій Фортунін
http://www.rusmet.ru/