Липень - не найактивніший місяць на світовому ринку сталі, але цього року попит на сталеву продукцію в середині літа виявився ще нижче звичайного. Негативний вплив на нього чинило наближення періоду літніх відпусток у Європі та Рамадану в мусульманських країнах, але найбільш значну роль відіграли економічні труднощі, які відчувають останнім часом більшість західних країн. Поки низький попит ще не означає низьких цін: металургійні компанії, обмеживши обсяг пропозиції, змогли мінімізувати втрати, пішовши лише на незначні поступки. Однак восени нинішню рівновагу на ринку може бути порушено.
Мінімізація
Якщо судити з досвіду попередніх років, липень - досить сприятливий місяць для світового ринку сталі. У Європі та США це розпал сезонного підйому в будівельній галузі, крім того, багато покупців у цей час охоче укладають контракти на вересень, щоб піти на серпневі канікули не з порожніми складами. Металургійні компанії, зазвичай планують на липень-серпень всілякі ремонти та профілактики, обмежують обсяг пропозиції, що сприяє зростанню цін.
Однак в 2011 році нічого подібного на світовому ринку не відбувалося. На більшості регіональних ринків в останній місяць попит, як правило, знаходився на низькому рівні, а котирування повільно знижувалися. Традиційних літніх закупівель в нинішньому липні дочекалися тільки постачальники довгомірного прокату в країни Близького Сходу, де дійсно вирішили трохи запастися продукцією перед Рамаданом, і китайські сталеливарні компанії.
Незважаючи на те, що уряд КНР продовжує проводити жорстку фінансову політику з метою приборкання інфляції і недопущення спекулятивного підйому на ринку нерухомості споживання сталевої продукції в Китаї залишається високим, особливо, у будівельній галузі. Внаслідок цього внутрішні ціни на прокат в Китаї протягом усього липня повільно збільшувалися, а в другій половині місяця цей процес поширився і на експортні котирування, тоді як сусіди продовжували зменшувати вартість своєї продукції.
Слабкість світового ринку сталі обумовлена двома основними факторами. Перший з них - це макроекономіка. Говорити про посткризовому відновленні в даний час можна лише стосовно до кількох країн світу. Це, в першу чергу, держави БРІК, а також Туреччина і, можливо, Саудівська Аравія, де уряд просто купує лояльність місцевого населення за рахунок безпрецедентних за своїм масштабом соціальних програм.
У той же час, західні країни, які споживають левову частку світової сталевої продукції за межами Китаю (в основному, у вигляді готових товарів, що містять метал), показують поки досить скромні результати. Єдиним `передовиком` в Європі можна назвати Німеччину, більшість же інших європейських держав у 2011 році не можуть похвалитися високими темпами зростання ВВП. Нещодавно Євросоюзу довелося знову прийти на допомогу Греції, виділивши їй пакет допомоги в розмірі 109 млрд. євро. Проте ніяких фундаментальних проблем грецької економіки ця фінансова допомога не вирішила, тим більше, що кредитний рейтинг країни впав до найнижчої точки, оскільки запропоновані заходи передбачають погіршення умов для власників грецьких цінних паперів.
Раніше допомогу від ЄС отримали Ірландія і Португалія, дуже важке становище склалося в Іспанії та Італії. Більше того, на думку експертів МВФ, від проблем з високим рівнем дефіциту держбюджету і державного боргу не застрахований і такий європейський `важковаговик` як Франція. Не дивно, що в цих умовах промисловці не чекають великого припливу замовлень в найближчі місяці і проявляють обережність відносно закупівель сировини. За даними Reuters, у липні поточного року Purchasing Managers `Index єврозони, що відображає купівельну активність компаній, скоротився до найнижчого рівня з вересня 2009 року.
У США основні проблеми пов`язані з нездатністю президенських адміністрації та контрольованого опозицією Конгресу знайти компроміс у питанні про підвищення стелі державного боргу. До контрольного терміну, коли американцям потрібно або підняти стелю, щоб продовжити запозичення, або припинити виплати держслужбовцям, щоб розплатитися за старими боргами, залишилося всього кілька днів. І хоча практично всі фахівці вважають, що США не пропустять цей термін і не спровокують неслабкий кризу у всій світовій фінансовій системі, всі ці рухи, які однозначно пов`язуються всіма з наближенням виборів вкрай негативно діють на національний бізнес. Як і в Європі, американські дистриб`юторські компанії утримують запаси сталевої продукції на мінімальному рівні і обмежують обсяги закупівель.
У Східній Азії свої проблеми. Слабкість західних споживчих ринків обумовлює і порівняно низький попит на продукцію азіатських компаній експортної спрямованості. Державні інвестиції, які були локомотивом економічного зростання регіону в 2009-2010 роках, згорнуті у зв`язку з вичерпанням засобів. Особливо великі проблеми в цьому плані виникли у В`єтнамі. Довершують всі наслідки японського землетрусу 11 березня, від якого до цих пір не оправилася автомобілебудівна промисловість.
Другий дестабілізуючий фактор на світовому ринку сталі - це перевиробництво. У тій же Японії виплавка сталі у першому півріччі скоротився лише на 0,9% порівняно з аналогічним періодом річної давності, тоді як обсяг споживання, за приблизними оцінками, зменшився не менш ніж на 10%. У Кореї торік додалося понад 10 млн. т на рік нових потужностей, причому, в основному, в секторі плоского прокату. В результаті і корейські, і японські, і, до речі, китайські компанії прагнуть нарощувати експорт, орієнтуючись, насамперед, на один і той же далекосхідний ринок, аж ніяк не гумовий.
Аналогічна ситуація виникає у Туреччині, де в першому півріччі поточного року виробництво плоского прокату зросло більш ніж на 50% порівняно з аналогічним періодом минулого року, причому, процес введення в дію нових потужностей ще не завершений. На думку місцевих фахівців, восени на турецькому ринку можливе різке падіння цін на плоский прокат.
Нарешті, у США роль головного `порушника спокою` грає компанія Renco, навесні цього року купила частину північноамериканських потужностей `Северсталі`. Її новостворене металургійне підрозділ RG Steel в червні запустило після тривалого простою завод Sparrows Point і тепер відвойовує для нього місце на ринку, збиваючи ціни. Втім, у США це не єдиний виробник, який збільшив обсяг випуску в останні місяці.
Втім, поки надлишок пропозиції не заважає металургам утримувати ціни на відносно стабільному рівні. Деякі компанії, зокрема, в Європі та Східній Азії дещо скоротили обсяг випуску на літні місяці. Крім того, всі сподіваються на осінь, коли ринок, як очікується, знову піде на підйом. Але наскільки виправдані ці надії?
Що таке осінь?
Щороку металургійні компанії наприкінці літа оголошують про підвищення цін. Логіка тут цілком зрозуміла. У вересні закінчуються відпустки, компанії повертаються до роботи. Дистрибутори і кінцеві споживачі поповнюють запаси сталевої продукції, виснажені за літо. Споживчий ринок починає підготовку до сезону передріздвяних розпродажів, видаючи нові замовлення промисловців. Нарешті, цього року закінчення Рамадану припадає на 30 серпня. Цілком достатньо причин, щоб розраховувати на збільшення попиту на сталеву продукцію і зростання цін.
Однак очікування учасників ринку поки суперечливі. Оптимісти (до них належить, наприклад, Arcelor Mittal) вважають, що восени економіка західних країн дійсно пожвавиться, а споживання сталевої продукції відповідно зросте. Багато фахівців пророкують на осінь підйом у країнах Близького Сходу. Політична ситуація там перестала погіршуватися, бізнес приходить до тями після шоку, а будівельна галузь поступово виходить з кризи.
Більш песимістично налаштовані спеціалісти корейської компанії Posco. На їхню думку, стабільності ринку загрожує, насамперед, надлишкове виробництво. Надлишки сталевої продукції завадять металургам підвищити ціни восени цього року, навпаки, у вересні-жовтні не виключається новий спад.
При цьому, основна проблема полягає навіть не в тому, що сталевої продукції занадто багато, а в тому, що скоротилися оберти міжнародної торгівлі прокатом. Туреччина, Корея, Індія - країни, що домоглися в цьому році високих темпів зростання виробництва сталі, - традиційно були нетто-імпортерами. Введені в дію в останні місяці в цих країнах нові потужності мають яскраво виражений імпортозамінний характер. При цьому, практично всі вони зосереджені в секторі плоского прокату, переважно, гарячекатаних рулонів. Схоже, саме гарячий прокат в найближчі місяці стане найбільш проблемною зоною на світовому ринку сталі.
Зменшення закупівель на ряді великих ринків підриває позиції експортерів і посилює конкуренцію. У першому півріччі різко зросли поставки сталевої продукції в європейські країни, причому, найбільш значний приріст продемонстрували Туреччина, Індія, Китай, країни СНД - як старі, так і нові гравці на регіональному ринку. Саме конкуренція з боку імпорту змушує європейських металургів утримувати низькі ціни на свою продукцію.
Східноазійські та індійські компанії виявляють підвищену активність і в зоні Перської затоки. Причому, далекосхідні гарячекатані рулони, заготовки з Японії та Кореї пропонуються там дешевше, ніж більш традиційна продукція з Туреччини і країн СНД. У свою чергу, російські та українські компанії розширюють поставки в США та країни Латинської Америки.
Подібні зміни в напрямку торговельних потоків можуть викликати новий сплеск протекціоністських настроїв. Зокрема, в Індонезії вже розпочато антидемпінгові розслідування щодо імпорту товстолистовий сталі і холоднокатаних рулонів, а європейська металургійна асоціація Eurofer озброїлася на турецьких постачальників гарячого прокату.
При цьому, далеко не факт, що у вересні на ринках США, Європи, Східної Азії відбудеться бажане зростання продажів. Покупці будуть орієнтуватися, насамперед, на стан економіки своїх країн, а воно навряд чи встигне так швидко змінитися на краще. Поки більш імовірним виглядає інший варіант: зіткнувшись з недостатнім попитом і опором з боку споживачів, металургійні компанії після спроби підйому цін у вересні будуть змушені знову скидати ціни. До речі, саме так розвивалися події на світовому ринку плоского прокату в минулому році.
Втім, навряд чи восени цього року ринок чекає різке падіння цін. Металургам нікуди відступати. Практично всі провідні корпорації повідомляли про зниження обсягу прибутку в другому кварталі поточного року, коли різке подорожчання сировини не супроводжувалося відповідним збільшенням вартості сталевої продукції (а от у першому кварталі було все навпаки). Між тим, сировина і в третьому кварталі залишилася дорогою. Ціни на залізну руду і коксівне вугілля зменшилися в липні всього на 1,5-5% у порівнянні з попереднім кварталом, а металобрухт протягом усього липня зберігав стабільність, незважаючи на те що попит на цей матеріал з боку азіатських покупців був низьким, а турецьких - дуже низьким.
У кожному разі, в серпні ніяких особливих змін на світовому ринку сталі статися не повинно. Сплячка: низький попит і мінімальна пропозиція. В кінці місяця багато металургійних компаній у розрахунку на осіннє пожвавлення, напевно, спробують підняти котирування, але успіх їх починань буде залежати, в першу чергу, від стану світової економіки в найближчі місяці.
Віктор Тарнавський
http://www.rusmet.ru/
Підсумки липня на світовому ринку сталі
+380 44 237 XX XX +380 44 237 2567
Ідентифікатор: 9168
3 жовт. 2024 р.
30 вер. 2024 р.
