Ситуація на європейському фінансовому ринку останнім часом не погіршується, але і не стає краще. Очевидно, європейські політики не допустять обвалу, але рішення боргової проблеми, що торкнулася ряд країн Євросоюзу, явно потребують значного часу. Втім, нинішня невизначеність за своїми наслідками нітрохи не краще повноцінного кризи. Банки обмежують кредитування, промисловці не створюють матеріальних запасів, але накопичують всіма силами фінансові ресурси, споживачі економлять навіть на їжі і, звичайно, відмовляються від великих витрат. Можливо, через кілька тижнів ця паніка припиниться, і життя більш-менш нормалізується, але поки що обстановка в регіоні залишається складною.
Європейський ринок стали прийшов у повний занепад. За словами дистриб`юторів, попит з боку кінцевих споживачів знаходиться на самому мінімальному рівні. У кращому випадку, купуються незначні партії продукції з мінімальним терміном поставки. Зі свого боку, трейдери теж не поспішають з новими закупівлями. Більшість з них все ще мають достатні запаси прокату і прагнуть не поповнювати, а, навпаки, скорочувати їх.
Тим не менш, європейським металургійним компаніям вдалося зупинити падіння цін. З початку жовтня вартість арматури на європейському ринку стабілізувалася на рівні 500-520 євро за т EXW. Гарячекатані рулони пропонуються по 480-500 євро за т EXW у Європі і до 520 євро за т EXW у Німеччині, що зберігає свій статус найблагополучнішої економіки в Євросоюзі. При цьому, на думку фахівців, ціни можуть утриматися на цих відмітках до кінця четвертого кварталу, а з початку поточного року зрушитися вгору завдяки пожвавленню попиту.
Одна з причин стабілізації полягає в тому, що майже всі провідні виробники сталі в Європі приступили до скорочення обсягів випуску продукції. Корпорація Arcelor Mittal зупинила за останні місяці кілька доменних печей і відмовилася від колишнього наміри відновити роботу доменної печі на своєму заводі в бельгійському Льєжі після ремонту. Компанії Tata Steel Europe, Thyssen Krupp, Riva, Salzgitter заявили про зменшення випуску плоского прокату. Більшість міні-заводів в регіоні діють не більш ніж з 60-70%-ної завантаженням потужностей.
Важливу роль відіграла для європейських металургів і вдала зовнішньоекономічна кон`юнктура. Наприкінці вересня курс євро по відношенню до долара різко впав, чим і скористалися металурги. На ринки Північної Африки та Близького Сходу були направлені досить великі обсяги заготівель, арматури, гарячого прокату за дуже низькими цінами. Так, вартість арматури для покупців в Африці та країнах Леванту становила лише $ 690-700 за т FOB, а гарячекатані рулони пропонувалися по $ 670-700 за т до Туреччини і до $ 710 за т CFR - до країн Перської затоки. Дешевше на цих ринках котирувалася лише українська продукція, тоді як, наприклад, російський гарячий прокат коштував на $ 20-30 за т дорожче європейського.
В останній тиждень курс євро знову пішов вгору по відношенню до долара, але європейські сталеливарні компанії поки не відмовляються від своїх експортних пропозицій і не піднімають ціни. При цьому, європейський ринок сталі залишається практично вільним від конкуренції з боку імпорту. Хоча зараз українські, російські та турецькі компанії, в принципі, могли б посперечатися з європейськими виробниками в ціновому аспекті, відносно тривалі терміни поставки виводять їх з гри.
Судячи з усього, європейський ринок сталі, дійсно досяг дна. Але на ньому він може знаходитися ще довго.
Віктор Тарнавський
http://www.rusmet.ru/