Вже котрий місяць поспіль Європу лихоманить. Лідери Європейського Союзу намагаються вирішити проблему грецького (і не тільки грецької) боргу, не допустивши одночасно банкрутства регіональних банків, що колись вклали в придбання державних облігацій периферійних європейських країн сотні мільярдів євро. Пропоновані політиками рецепти (частково списання боргів і жорстка економія на державному рівні) в цілому дозволяють фінансистам вийти із ситуації з мінімальними (але все одно дуже значними) втратами, однак реального сектору економіки доведеться погано.
Списання частини грецького боргу та можливі аналогічні рішення з цінних паперів інших проблемних країн зажадають від європейських банків залучення додаткового капіталу, причому, в стислі терміни. Це потрібно для виконання міжнародних нормативів, що встановлюють певне мінімальне співвідношення між власним капіталом банку (тобто його статутним фондом) та його активами (тобто чужими грошима, якими він оперує). Швидко залучити новий капітал банкам буде складно, тому аналітики побоюються, що вони підійдуть до вирішення проблеми з іншого боку, тобто стануть зменшувати активи. Найпростіший спосіб зробити це полягає в обмеженні обсягів кредитування. Багато європейських компаній вже зараз скаржаться на проблеми із залученням фінансування, але в недалекому майбутньому ситуація з запозиченнями може стати ще гірше. За оцінками деяких експертів, у найближчі 3-5 років європейські банки можуть скоротити обсяг кредитування реального сектора економіки ЄС на 2-5 трлн. Євро. Це саме по собі може викликати серйозний спад.
Але крім цього, є ще проблеми, викликані урізанням бюджетів європейських держав. Щоб виконати вимоги кредиторів, країнам-боржникам доведеться звільняти держслужбовців, секвеструвати інвестиційні програми, піднімати податки. Через це погіршаться умови для бізнесу, зросте безробіття, посилиться спад на споживчому ринку.
А якщо європейці стануть менше витрачати на споживання, скоротиться попит на китайські товари. У свою чергу, китайські компанії самі будуть зменшувати обсяг закупівель сировини, комплектуючих, а заодно - і промислового устаткування, значну частину якого поставляють в Китай як раз європейські компанії. Так коло замикається.
Як видається, європейська металургійна галузь стане однією з головних `жертв` кризи внаслідок занепаду в таких металомістких галузях як будівництво, автомобіле-і машинобудування, виробництво побутової техніки. Європейська сталеливарна асоціація Eurofer в кінці жовтня опублікувала прогноз, згідно з яким попит на сталь в ЄС в 2012 році збільшиться на 2%, причому, зростання споживання відбудеться у всіх основних металоспоживаючих галузях. Навіть у будівництві після проходження крайньої точки спаду в першому кварталі 2012 року відновиться зростання - головним чином, за рахунок Німеччини, Швеції, Польщі та інших країн Східної Європи.
Як вважають експерти Eurofer, у другому півріччі 2012 року ситуація на регіональному ринку стали рішуче зміниться на краще внаслідок відновлення в промисловому секторі. У той же час, фахівці рейтингового агентства Moody`s дотримуються менш оптимістичних поглядів, пророкуючи для Євросоюзу 4%-ве скорочення попиту на сталеву продукцію в майбутньому році.
Самі металурги, схоже, розділяють точку зору песимістів. За деякими оцінками, протягом двох останніх місяців у країнах ЄС зупинені потужності з виплавки понад 25 млн. т сталі на рік (близько половини з них припадає на Arcelor Mittal). Як відзначають спостерігачі, всі учасники виробничо-збутового ланцюжка прагнуть підтримувати складські запаси на мінімальному рівні. Попит, у принципі, є, але тільки на дрібні партії продукції з найкоротшими термінами поставки.
Наприкінці жовтня європейські виробники сталі змушені були піти на поступки і зменшити котирування. На відносно стабільному рівні знаходиться довгомірний прокат, обсяг пропозиції якого обмежений через скорочення випуску в останні два-три місяці. Однак у листопаді металургам довелося знову опустити внутрішні котирування до близько 500 євро за т EXW, а при експорті в країни Північної Африки ціни не перевищують 475-490 євро за т FOB.
Ціни на гарячекатані рулони варіюють від 470 до 490 євро за т EXW по всьому регіону. За словами трейдерів, ніхто не погоджується купувати цю продукцію дорожче 500 євро за т з доставкою. Сильно подешевшала і оцинкована сталь: базові ціни знизилися до 540-560 євро за т EXW - менше, ніж у холодного прокату.
За оцінками виробників, у найближчі місяці кон`юнктура на європейському ринку навряд чи зміниться на краще. Швидше навпаки: у першому кварталі 2012 року очікується зменшення котирувань ще на 20-40 євро за т. Причому, споживачі, швидше за все, будуть наполягати на ще більш значних поступки.
Віктор Тарнавський
http://www.rusmet.ru/