Україна протягом кілька років посилено працює над підвищенням енергоефективності в різних секторах, адаптуючи європейське законодавство, вводячи дотації та заохочуючи різні інвестиційні проекти в цьому напрямку. Експерти вирішили підбити підсумки і скласти рейтинг регіонів країни за кінцевим споживанням енергоресурсів протягом 2007-2010 років.
За основу були взяті рекомендації Міжнародного енергетичного агентства, які окремо оцінюють промисловість, сільське господарство, сферу послуг, будівництво, транспорт і житловий сектор в регіонах.
Гілку першості, за результатами Ukrainian Energy Index, розділили Вінницька, Херсонська і Закарпатська області у сумарному заліку. По секторах картина різниться:
- Сектор «Промисловість» - Харківська, Київська та Херсонська області
- Сектор «Послуги» - Одеська, Донецька та Київська області
- Сектор «Сільське господарство» - Житомирська, Львівська та Чернівецька області
- Сектор ЖКГ - Вінницька, Кіровоградська і Херсонська області.
Подібний рейтинг складається фахівцями вдруге. Він демонструє рівень енергоефективності України, дозволяючи порівнювати з відповідними показниками інших країн.
Як повідомили в компанії «СКМ», яка виступає ініціатором проведення рейтингу за участю аналіческого центру «Бест», організація подібний рейтингів дозволяє привернути увагу до питання раціонального споживання енергоресурсів.
Наприклад, якщо Україна підвищить енергоефективність до європейського рівня, то зможе економити до 57% ресурсів. З такими показниками тільки в 2010 році Україна могла б заощадити 31,9 млн. тонн нафтового еквіваленту або 13,8 млрд. євро. Якщо перевести ці цифри в кубічні метри природного газу, то дані вражають. Це 39 млрд. м3 газу, що перевищує обсяг імпорту газу з Росії за рік.
До слова, цього місяця в Парижі пройшла презентація Огляду енергетичної політики України. Міжнародними фахівцями були відзначені позитивні досягнення країни і дано рекомендації щодо зниження енергоємності промисловості, підвищення енергоефективності, збільшення власного видобутку енергоресурсів, поліпшення регулятивної політики та інвестиційного клімату.